битва 1792 р. під Зеленцями

Армія Юзефа Понятовського перейшла з Вінниці до Планова (що за Планов – може Уланів), потім до Острополя, потім до Любара, Чорториї. З Любара Понятовський і Вільгорський пішли до Полонного, а Костюшко до Ізяслава. Шлях на Полонне йшов через с. Борушівку. там на греблі відбулась битва. Довго на цьому місці стояв хрест з написом ”убитим в 1792”. Російські війська через Миропіль перейшли до Чуднова. Костюшко йшов на Зеленці (Жилинці), за ним в погоні був російський генерал Ферзен, а Каховський зайняв Любар.
Під Зеленцями (Жилинцями) польські генерали Зайончик та ???? на рівнинній місцевості розгорнули свої нечисленні війська, де сутички між двома арміями вилились у битву 18 червня 1792 р.6  З боку російських сил командували генерали Марков і Кричетников, а на чолі польських – Понятовський. Хоча генерал Марков, не маючи переваги в силах і озброєнні, розпочав наступ, Ю. Понятовському вдалося втриматися на своїх позиціях, а потім перейти у наступ і відкинути росіян. Марков відступив, проте Понятовський не наважився його переслідувати, тому що Каховський з Любара йшов на підмогу Ферзену. Костюшко, котрий в цей час прикривав ар’єргард польських військ, надійшов на поле бою вже після того, як польські війська залишили його. Він деякий час вів артилерійську перестрілку з російськими військами, проте згодом удав, що рухатиметься на славуту, повернув з-під Зеленець (Жилинець) на Ізяслав, де і з’єднався з армією Понятовського. Як описує М.І. Костомаров «Урон, нанесенный в этой битве русским, дал полякам право огласить битву под Зеленцами блистательной победой над москалями».
Проте російські полководці по іншому описують перебіг битви. Називаючи її «делом при Городище», «битвой под Городищем и Селенами», вони описують великі втрати поляків та їх поразку. За звитяги в «деле под Городищами» частина з них була нагороджена орденами, а Марков отримав землі на Поділлі.
Командуючий польськими силами на Україні, генерал-лейтенант Ю.Понятовський, вважав за потрібне нагородити учасників цієї битви і звернувся до короля Станіслава-Августа з проханням затвердити спеціальну нагороду для офіцерів. Король, погодившись з Понятовським невдовзі затвердив першу польську військову нагороду “VirtutiMilitari” – овальну медаль з ініціалами короля, яку носили на станіславській, червоній з білими краями, стрічці. Варшавський монетний двір випустив 65 золотих та 290 срібних медалей. Учасникам битви під Зеленцями встигли роздати 20 золотих та 40 срібних нагород.