Якби каміння могло говорити...
05.06.2010 / Руслана ПОДОЛЬСЬКА
Стародавнім мурам Меджибізької фортеці є що повідати сучасникам про сиву давнину. Але що вони розкажуть нашим нащадкам про нас?
Сучасникам не варто вигадувати машину часу, аби поринути у таємничий світ середньовіччя. Для цього достатньо подолати тридцятикілометрову відстань від обласного центру Хмельниччини до селища Меджибіж Летичівського району, яке на час першої історичної згадки (1146 рік!) було більшим, аніж тодішній Київ. На території цього населеного пункту розташована велична споруда Меджибізької фортеці
Історики кажуть, що на зразку цієї фортифікаційно-замкової споруди можна вивчати не тільки історію Поділля, а й України. Офіційно Меджибізький замок вважається пам'яткою фортифікаційної архітектури XVІ століття. Але стоїть фортеця на землі, де залишився слід запеклої боротьби наших предків з монголо-татарськими завойовниками, стіни споруди пам'ятають польське повстання під керівництвом Тадеуша Костюшка і навіть перебування тут штабу генерала Павла Скоропадського. Отож якого відрізку нашої минувшини не торкнись, знайдеться німий свідок того часу на терені Державного історико-культурного заповідника "Меджибіж".
ВІД ОЛЬГЕРДА ДО НАШИХ ДНІВ
Але найцікавіший період - це, безперечно, середньовіччя, коли було вибудовано найзначнішу частину фортеці. Незвичайна вже сама форма величної будови - у вигляді видовженого трикутника з неприступними колись стінами до чотирьох метрів завширшки та кутовими вежами. Це спричинено місцем розташування - фортеця височіє на мисі, утвореному річками Південний Буг та Бужок. Тож від краєвиду, що відкривається з мурів, перехоплює подих.
Мури фортеці в XІV-XV століттях зводили з вапняку. На рубежі XV-XVІ віків було побудовано дві потужні вежі - п'ятигранну Лицарську та круглу північно-східну. Але справді грізною фортифікаційною спорудою замок стає за часів магнатів Синявських, які тримали Меджибіж упродовж двох століть. Аби захиститися від ворогів, польські шляхтичі постійно добудовували, укріплювали і реконструювали фортецю. Її розширили на захід, вхід у замок перенесли зі сходу на захід, викопали перед ним глибокий рів з перекидним мостом.
Та жодні заходи не допомогли фортеці встояти проти турецької артилерії. В 1672 році Меджибіж, як і суміжні подільські землі, потрапляє на 27 років під протекторат Туреччини.
З 1730 року замком заволоділи польські магнати Чарторийські, які вже дбали не тільки про безпеку, а й комфортне проживання у споруді. Під час польського повстання під керівництвом Тадеуша Костюшка (1794 р.) у замку перебував його штаб. Після придушення повстання російські війська пограбували палац, знищили садово-парковий комплекс. Згодом будівлі конфіскованої фортеці стали слугувати різним військовим установам армії Російської імперії. Отож і реконструкцію проводили на свій смак, хоч робили це добротно і якісно. Відтак нашаруванням віків дивують сучасників фортеця й башти, палацовий комплекс і добудови, церква дивним поєднанням готики, ренесансу, бароко тощо...
НЕПРИСТУПНІ МУРИ ... ФІНАНСУВАННЯ
А от радянська доба виявилася нещадною до унікальної історичної споруди. То військові підрозділи тут квартирували, то маслозавод влаштували. Після випробувань Другої світової війни меджибізька твердиня зазнала навали ... місцевих жителів, які почали розбирати фортецю на будівельні матеріали. І лише 1967 року "тиху" руйнацію зупинили, а інститут "Укрпроектреставрація" отримав завдання обстежити фортецю, щоб виготовити проектну документацію на першу за радянських часів реставрацію.
Якби каміння Меджибізької фортеці могло говорити, то, ймовірно, розповіло б не тільки про бурхливі події сивої давнини, а й підступну незворушність сучасності. Бо мури фортифікаційної споруди, що витримували військові штурми, можуть не вистояти в мирний час. На відміну від середньовічних польських магнатів, покоління підкорювачів космосу та приборкувачів атому виявилося неспроможним провести капітальну реконструкцію непересічного історичного об'єкта. Можливо, причиною було "непролетарське" походження фортеці, а відтак - залишковий принцип фінансування. Влада незалежної та суверенної України, щоправда, декларує велику повагу до історичної спадщини. У грудні наступного року виповниться десять років, як постановою Кабінету Міністрів було утворено Державний історико-культурний заповідник "Меджибіж". Проте залишковий принцип фінансування виявився незмінним, і найяскравіше підтвердження тому - стан фортеці.
ЕКСКУРСОВОДИ ЗА ВЕЛІННЯМ СОВІСТІ
Попри все інтерес до Меджибізької фортеці невпинно зростає. За минулий рік кількість бажаючих побачити на власні очі унікальну споруду зросла в півтора рази порівняно з роком попереднім і сягнула 32 тисяч відвідувачів. Буває, що за один день у замку проводиться мало не півтора десятка екскурсій.
- Традиційно найбільше до нас їдуть кияни, - каже провідний науковий співробітник Галина Медведчук. - Але останнім часом побільшало туристів із півдня та сходу країни. Приїзджають передусім подивитися замок, замовляють екскурсію.
Галина Кирилівна почала працювати у фортеці, коли тут був тільки художній музей митців радянської доби, - три десятки років тому. Становлення Державного історико-культурного заповідника "Меджибіж", створення нових відділів та експозицій відбувалося за її безпосередньої участі. Отож знає історію кожного камінчика на території фортеці. І, як і її тамтешні колеги-науковці, готова поділитися унікальними знаннями з кожним відвідувачем фортеці, хоча ... й не повинна цього робити. Парадокс у тім, що в заповіднику "Меджибіж" за стислим штатним розкладом немає жодного екскурсовода. Нелегкий тягар донесення історичної інформації екскурсантам добровільно взяли на себе три наукових співробітники. В години пік їм на допомогу приходить навіть хранитель музейних фондів. Про навантаження гідів з науковими ступенями свідчить кількість екскурсій, що вдвічі перевищує норму для фахового екскурсовода!
ФОРТЕЦЮ ВРЯТУЮТЬ НАУКА І СТАТУС?
Напевно, старовинні мури фортеці таки додають бойового духу співробітникам заповідника. Бо що б там казали, а річний науковий доробок меджибізьких ентузіастів вражає: видано монографію і чотири книги, надруковано 59 наукових статей, а ще - участь у численних міжнародних, всеукраїнських конференціях тощо. Ось і цього року запланували три наукові конференції провести. Але...
- Фінансування наукової роботи - нуль, на археологію -нуль, як минулого, так і поточного року, - перераховує заступник директора з наукової роботи ДІКЗ "Меджибіж", кандидат історичних наук Анатолій Трембіцький. - Навіть на періодику витрати зменшили. А ми ж науковці...
Але понад усе меджибізьких ентузіастів непокоїть "нульове" фінансування реставраційних робіт. Бо замок в аварійному стані. Постійне підтвердження наукового потенціалу співробітників "Меджибожа", а також розширення меж заповідника з включенням до його складу ще майже восьми десятків "безгоспних" історичних пам'яток дасть змогу колективу вкотре клопотати про статус національного.
Директор заповідника Олег Погорілець переконаний, що державному бюджету, на відміну від обласного, буде легше винайти кошти на збереження історичної споруди, фактичний статус якої вже давно переріс регіональне значення.
- Якщо терміново не розпочати реставраційні роботи, то перекриття палацового корпусу може просто завалитися, - наголошує він. - За рік і три місяці мого директорства з приводу аварійного стану споруди було написано чотири листи, а коштів немає...
Аби докорінно відремонтувати фортецю, потрібно майже 10 мільйонів гривень. Кілька років тому пообіцяли півтора мільйона, отримали у 2008 році 300 тисяч... І все.
І ВИДОВИЩЕ,І КОРИСТЬ
Частину проблем колектив заповідника намагається розв'язати за рахунок зароблених на тих-таки екскурсіях коштах. Уже обстежили аварійний палацовий корпус, наймають чотирьох працівників, потреба в яких виникла через розширення музейної експозиції на 300 квадратних метрів - це доглядачі, прибиральниці. У заповіднику на зберіганні та обліку понад півтисячі музейних експонатів. А от художника-реставратора немає, тож доведеться і на цю статтю витрат заробити. А ще на час літніх відпусток через збільшення екскурсантів й додатковий екскурсовод буде потрібен...
- Загалом ми плануємо цього року заробити 371 тисячу гривень, - каже директор заповідника Олег Погорілець.
На думку керівника, така цифра навіть при вартості квитка лише 10 гривень цілком реальна. А допоможуть у цьому... казкові лицарі!
Останніми роками родзинкою культурного життя Хмельниччини став Всеукраїнський історичний фестиваль "Стародавній Меджибіж", що проводиться на території Меджибізької фортеці традиційно влітку. Учасники фестивалю проживають у наметовому містечку біля підніжжя Меджибізької фортеці й намагаються обходитися без речей сьогодення. Побут, їжа, напої, забави - все в найкращих лицарських традиціях. Фінансові та організаційні труднощі не завжди дають змогу зробити його щорічним, проте останнім часом "лицарі" активізувалися і провели фест навіть узимку: цікаво було спробувати, як то воно ходити на морозі в лицарських обладунках і спати в неопалюваних приміщеннях замку.
Програму урізноманітнюють виступи музичних етноколективів, виставки майстрів, різноманітні конкурси і розваги. Працівники заповідника, попри клопоти та побоювання за стан споруд фортеці, лицарям раді. І не лише тому, що подивитися на костюмовані баталії з усіх усюд приїздять до Меджибожа тисячі відвідувачів, і слава про замок шириться навіть за межі країни.
- Минулого року за три дні фестивалю на квитках та екскурсіях ми заробили 45 тисяч гривень, - ділиться секретом Олег Погорілець.
Ось і цього року сподіваються, що сучасним лицарям ніщо не зашкодить розчохлити мечі й надіти шоломи, потішити себе і глядачів. А також допомогти фортеці протистояти руйнуванню і занедбаності.
ДОВІДКОВО
Подвір'я Меджибізького замку має довжину 130 м, найбільшу ширину із західного боку - 85 м, його площа становить 0,75 га. Товщина мурів - до 4 м, висота у найвищих місцях - до 17 м.
ВАРТО ЗНАТИ
4 жовтня 1846 року, під час археологічної експедиції, в Меджибожі перебував визначний український поет, художник і мислитель Тарас Шевченко. Про це в наш час зі стіни Лицарської вежі свідчить спеціально встановлена меморіальна дошка.
